Як стати впевненішим: психологія впевненості та робота з самооцінкою | Поради психолога онлайн

У психотерапевтичній практиці питання впевненості рідко звучить прямо. Найчастіше воно маскується під інші запити: тривожність, складність у прийнятті рішень, страх проявляти себе, залежність від оцінки інших, виснаження, апатію.

В результаті психологічних консультацій людина не «стає впевненою» — вона просто поступово відновлює контакт із собою, зі своїми почуттями, бажаннями та можливостями.

Карл Роджерс писав:

«Чим більше людина приймає себе такою, якою вона є, тим більшою мірою вона стає здатною змінюватися»
(Carl Rogers, On Becoming a Person)

Впевненість народжується саме тоді, коли ми себе приймаємо, а не боремося з собою.

Чому впевненість руйнується: погляд психотерапії

З точки зору глибинної психології, невпевненість майже ніколи не є «особистісним дефектом». Вона формується як адаптація до середовища.

Найчастіші психологічні передумови:

• емоційна холодність або непослідовність батьків

• досвід постійної критики або порівняння

• відсутність безпечного відображення («ти маєш право бути таким»)

• травматичні події, втрати, тривала небезпека

• життя в умовах хронічного стресу (зокрема війни)

Альфред Адлер зазначав, що невпевненість в собі стає проблемою лише тоді, коли людина застрягає в ній. Сама ж по собі невпевненість не є патологією чи слабкістю. Це радше просто сигнал про перевантажену психіку, яка втратила внутрішню опору.

Як ми працюємо над впевненістю на психологічних консультаціях

Навіть тоді, коли людині здається, що вона повністю втратила впевненість у собі, у кожного з нас є сфери, в яких ми почуваємося стабільно. Хтось добре готує і настільки звик до цього, що вже не помічає своєї майстерності. Хтось має привабливу зовнішність, хтось — гострий розум або тонке почуття гумору. Хтось здатен глибоко любити, бути уважним до інших, хтось реалізований у професії або має природний талант.

Коли увага людини зосереджена лише на тій сфері, де вона переживає невпевненість, ці опори наче зникають з поля зору. Внутрішній баланс хиткий, бо психіка спирається лише на одну «проблемну точку». Саме тому на психологічних консультаціях ми не боремося з невпевненістю напряму, а поступово розширюємо внутрішню опору.

Завдання терапії — допомогти людині віднайти свої ресурси, побачити їх і спиратися не на одну, а на багато сфер життя. Впевненість формується там, де життя є більш-менш гармонійно задіяним: фізичне здоров’я і турбота про тіло, робота і навчання, творчість і відпочинок, спілкування та близькі стосунки. Коли ці опори знову з’являються у внутрішньому просторі людини, відчуття стійкості повертається природно — без примусу і насильства над собою.

Ми розглядаємо кожну з цих сфер, дистанціюючись від проблеми, щоб побачити загальну картину життя. Ми згадуємо все те добре, що клієнт має в житті, робить для нього щодня. Таким чином ми поновлюємо опори.

А потім ми розглядаємо проблему більш конкретно – чого саме цій людині не вистачає, щоб відчути впевненість? Можливо, вона все ніяк не може наважитися на важливий крок – тоді ми розбираємо причини, пишемо конкретний план, продумуючи, як це можна зробити екологічніше. І частіше всього, коли людина має структуроване й ясне розуміння ситуації, а також варіантів виходу з неї, то вона набагато швидше й простіше переходить від думок до дій. А з діями приходить і впененість – як наслідок. Тобто, ми не намагаємося “притягнути впевненість за вуха”, ми просто прибираємо ті причини, що їй заважають прийти – і з певними конкретними діями впевненість зʼявляється сама собою.

Тобто, в психотерапії робота з впевненістю часто означає:

• повернення до справжніх бажань

• дослідження внутрішніх конфліктів

• відновлення контакту з почуттями

• поступове формування внутрішнього «Я»

Без цього будь-які техніки «підвищення впевненості» працюють лише поверхнево.

Ерік Еріксон казав: «Коли людина не знає, ким вона є, вона змушена весь час запитувати, ким вона має бути для інших»

(Erik Erikson, Identity: Youth and Crisis)

Самооцінка і впевненість: важливе розрізнення

У психотерапії принципово важливо відрізняти впевненість від завищеної самооцінки або захисної демонстративності.

Зигмунд Фрейд писав:

«Там, де Я занадто напружено доводить свою силу, часто приховується глибока вразливість»
(Sigmund Freud, The Ego and the Id)

Справжня впевненість:

• не потребує постійного підтвердження

• допускає сумніви

• дозволяє помилятися

• не руйнується від критики

Це не «я найкращий», а «я достатній».

Йога як метод у психотерапевтичній роботі з упевненістю

У моїй практиці йога не є самодостатнім рішенням, а використовується як інструмент стабілізації та усвідомлення.

З погляду психології, тілесні та дихальні практики допомагають:

• зменшити тривожне збудження

• повернути відчуття опори в тілі

• відновити контакт із «тут і тепер»

• підтримати психотерапевтичний процес

Бессел ван дер Колк зазначає:

«Тіло зберігає те, що розум намагається забути. Робота з тілом — невід’ємна частина зцілення»
(Bessel van der Kolk, The Body Keeps the Score)

Саме тому поєднання психотерапії та тілесних методів є особливо ефективним у роботі з невпевненістю.

Мій професійний підхід

Як практикуючий клінічний психолог працюю з темою впевненості не як з проблемою характеру, а як з наслідком життєвого досвіду.

У роботі я поєдную:

• психотерапевтичну розмову

• роботу з ідентичністю та самоцінністю

• стабілізацію нервової системи

• тілесні та дихальні практики як підтримку

Моя задача — не «зробити людину впевненою», а допомогти їй повернути внутрішню опору, яка вже колись була.

Підсумок

Впевненість — це не відсутність страху і не постійна сила. Це здатність залишатися з собою, навіть коли складно.

І саме цьому навчає глибока, професійна психотерапія.

Мої дипломи психолога

Консультація психолога в методі позитивна психотерапія онлайн та в Києві:

📩 Instagram: irayagubova

📩 Telegram: almayoga

📞 Телефон / Viber / WhatsApp: +38 (097) 877 13 74