Чи потрібно практикувати йогу (асани, пранаями), щоб почати медитувати?

Ціллю йоги з самого початку не було здобуття здоров’я чи тим більше розвиток гнучкості. Ціллю йоги було осягнення свого розуму, досягнення балансу енергії, контолю внутрішнього стану, а через це – осягнення Абсолюту і злиття з ним. Іншими словами, ціль хатха-йоги – це досягнення стану раджа йоги. Здоров’я і фізичний розвиток – це ніби бонус, побічний ефект занять.
Стародавні практики зрозумііли одну просту річ – без контролю, пізнання, розвитку і вгамування ТІЛА надто важко досягти розуміння і контролю більш тонких складових особистості, таких як то психіка, розум чи енергія. Тобто, вони зрозуміли, що шлях “знизу вгору” (від физіки до душі) набагато простіший, безпечніший і ефективніший. Тому і займалися вони не тільки медитацією, і не одразу за секунду “досягали вершини”, натомість вони працювали над всім одночасно – фізичними вправами, очисними техніками, пранаямами, медитацією, аскезами і т.д.

Перерахую основні причини, чому краще займатися йогою, коли вчишся медитації:

  1. Очевидно – щоб сидіти нерухомо в медитації з прямою спиною, наше тіло має дати нам змогу так сидіти. Ми не маємо думати всі ті 20-30 хвилин тільки про те, що коліна болять, хочеться змінити позу, спина вбиває і т.д. Тобто, непропрацьоване тіло повністю з’їдає увагу і енергію людини, яка його примушує сидіти в медитації. В принципі, медитувати можна і на це. Але! Як правило, люди з таких спроб “медитації” тікають після першого ж разу. Бо не неприємно. Які там бонуси? Який там спокій? Який там “час для себе”? Медитація не повинна бути пеклом :). Вона має бути приємною, як і абсолютно все те, чим ми плануємо займатися достатньо довго. Інакше – навіщо?

    Вміння знаходитися довго в одному положенні і не страждати при цьому, а відчувати комфорт розвивається через асани (статичні пози йоги).
     

  2. Безпека. Я впевнена, що кожен з вас бачив людей, які трошки “з’їхали” з адекватності завдяки всіляким духовним пошукам. Це відбувається в кількох випадках. Перший – людина начиталася книжок, не практикуючи, сприйняла все на віру і в такому разі просто переказує чужі знання з містичним біснуватим поглядом, ніби знає якісь таємниці. Так як інформація не перевірена, то сприймається часто як маячня збоку. Другий випадок – фізичний субстрат людини зовсім не готовий до тієї інформації, яка приходить до неї в практиці. Якщо привести метафору, це як дитина, яка занадто рано виконує дорослі обов’язки чи пробує доросле життя – вона просто не готова до цього. І якби вона почекала, коли стане дорослішою, цей досвід був би природнім і правильним, але неокріплій психіці це може завдати шкоди. Так і тут – на психіку зрушується цілий Всесвіт, рвуться всі шаблони сприйняття, і людина непідготовлена просто впадає або в паніку, або в неадекватну поведінку.

    Як це виправляється? Регулярною практикою йоги і поступовим розширенням зони сприйняття – власного тіла, власних емоційних реакцій, органів чуття. Поступовим навчанням роботи з увагою, контролю, розподілення уваги, перенесення її з неважливого на важливе. Це все робиться простою практикою йоги на килимкі. Вміння медитації і сам медитативний стан свідомості розвиваються практично автоматично на килимку. Вам залишається лише спостерігати за цим з цікавістю і построшку робити висновки про самих себе і про світ навколо. Нова інформаціія приходить поступово. Людині не страшно! І в той момент, коли в медитації чи через якісь життєві ситуації на голову “впаде” усвідомлення, яке розриває мозок, людина підготовлена СПОКІЙНО сприйме його. Тому що вона до того моменту вже буде знати – все це просто ілюзії – і те, що було раніше, і те, що “стало зрозуміло” зараз. Нічого не змінилося. Це усвідомлення вберігає від страху, від паніки, від бажання все контролювати.

    Розуміння відносності будь-яких “правильно”, “неправильно”, “нормально”, “ненормально”, “можу”, “не можу” розвиваються через тривалу і регулярну практику йоги.

  3. Вміння розслаблятися досягається через асани. 
  4. Вміння напружувати тільки і саме ті м’язи (= увагу), які ТРЕБА напружити саме зараз – розвивається через асани. 
  5. Вміння тримати внутрішній (= зовнішній) баланс розвивається в асанах.
  6. Вміння дивитися на світ з нового кута зору, інколи догори дригом – розвивається через асани. 
  7. Вміння контролювати емоції і заспокоювати психіку розвиваються через асани і пранаяму.
  8. Вміння деконцентрувати увагу і відпускати контроль розвивається через пранаяму, шавасану, релаксацію. 
  9. Вміння практикувати в кайф і регулярно, дисциплиновано, довго і невимушено розвивається через регулярну, довготривалу практику в кайф :). Звучить ніби тавтологія, але насправді це важлива річ – медитувати без зайвих очікувань, без прагнення щось обов’язково досягнути, і при цьому робити практику регулярно. Тільки в такому разі вона почне давати плоди – коли вже ніічого не очікуєю іншого, крім як сама по собі практика. Саме тоді вона стає особливо дієвою. Парадокс. А для цього, знову ж, вона повинна бути приємною – і ми повернулися до першого пункту.

    Висновок – якщо ви вже хочете медитувати, то підходьте до практики комплексно. Не кидайте асан і пранаям, коли ви почали робити медитацію, не відкидайте ці практики немов “пройдений етап”. Можете більше уваги приділити медитації, та не думайте, що асани ви вже “переросли”, бо повірте, що гординя – це той ворог, який підкрадається найбільш нечутно і шкодить чи не найбільше. Звідси десятий пункт:

  10. Вміння розуміти, що ти така сама людина, як і всі інші, і ти теж не всесильний, і ти теж маєш тіло, його обмеження, його бажання, його нетерплячість і лінь тощо – розвиває практика АСАН і пранаям. Це вберігає від того останнього ворога – гордині і ілюзії, що ти – вище за інших. Чи що ти тепер маєш право інших повчати і “відкривати їм очі”, коли вони цього не просять.

    Адже насправді всередині ми всі – Одне. Кожен зі своїми персональними обмеженнями сприйняття. Просто практикою ми потихеньку це сприйняття розширюємо і бачимо більше. От і все.

    Практикуємо :) Обіймаю.