Почну з того, що будь-яка хвороба позбавляє ілюзій. Тверезить. Показує, що ти — лише людина. Показує, що ти робиш неправильно — щодо харчування, режиму, відпочинку, сну, шкідливих звичок тощо. Показує, хто насправді дбає про тебе. Особливо, коли ти не в змозі виконувати свою звичайну роль. Хвороба змушує цінувати здоров’я. Вона дозволяє нарешті виспатися та відпочити. А коли вона відступає, то цим дає тобі можливість відчути нереальний кайф — просто від того, що ти прокидаєшся, а твоя температура — 36.6, нічого не болить, є сили та енергія. А чи не в цьому щастя?
Думаю, для будь-якої дорослої (відповідальної перед собою) людини не секрет, що стан здоров’я на 90% залежить від способу життя і лише на 10% — від спадковості, екології та інших зовнішніх впливів.
Відсутність догляду за власним тілом, підтримки та відновлення його здоров’я та оптимального функціонування в цілому, призводить до одного – передчасного процесу зносу, тобто старіння індивіда – збільшення в кістках та серцево-судинній системі солей, зменшення еластичності та тонусу м’язів (як плоских, так та поперечно-смугастих), атеросклерозу, інтоксикації, деформації хребта, деградації легеневих альвеол, ослаблення серця та ін.
Усі вище перелічені показники дуже швидко розвиваються внаслідок гіпокінезії (відсутності достатньої кількості руху, фізичного навантаження).
Хронічний брак руху викликає такі функціональні порушення, як задишка та підвищена стомлюваність від будь-якого незначного навантаження, зниження витривалості та працездатності, серцевий та головний біль, запаморочення, погіршення кровообігу в тканинах (холодні кінцівки, блідість), біль у спині тощо.
Крім того, гіпокінезія створює внутрішню напругу , що є джерелом фрустрації, агресивності, підвищеної нервово-психічної збудливості, порушень сну, а в деяких випадках – одним із факторів розвитку психічних та психосоматичних розладів.
Аристотель висловив важливість руху в наступній змістовній фразі: «ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини як тривалу фізичну бездіяльність».
На жаль, сучасний спосіб життя часто вимагає від нього довгого сидіння за робочим столом, напруженої концентрації уваги над паперами або перед монітором комп’ютера. Систематичне перевантаження хребта, зумовлені в більшості випадків неправильним його положенням (позиції під час сидіння, стояння або ходіння), призводить до дегенеративних процесів в опорно-руховому апараті, бідному кровопостачанню у внутрішні органи, зашлакованості організму, порушення роботи серцево-судинної системи, головним , болям у спині та суглобах тощо.
З тієї ж причини з дитинства у більшості розвиваються порушення постави, сколіоз, кіфоз, лордоз. Як правило, поперековий відділ хребта в таких випадках має надмірне прогинання, коли таз відхиляється назад, а живіт випинається вперед. У такому разі м’язи живота розтягуються, згодом «збираючи» на собі дедалі більше зайвих жирових відкладень, внутрішні органи, позбавлені підтримки м’язів живота, поступово починають «лінуватися», зменшуючи свою функціональну здатність.
Плоска (або впала) грудна клітка виникає при неправильній поставі, призводить до дедалі більшого зменшення рухливості грудного відділу хребта, зменшення обсягу та функціональної здатності легень, погіршення імунітету тощо.
Звичка закидання голови назад, що супроводжує перераховані вище недоліки постави, призводить до защемлення судин, що йдуть до головного мозку, і, як наслідок, головного болю, болю в шиї, порушення кровообігу в черепній коробці, погіршення когнітивних функцій, настрою, сенсорної гостроти і т.д. д.
Через щоденне використання взуття та відсутність необхідності «включати» м’язи стоп у роботу, вони поступово слабшають, з’являється плоскостопість, що саме по собі може призводити до інших проблем опорно-рухової системи. У такому випадку ступня перестає виконувати функцію компенсації (ресори), а під час ходьби компресія заздалегідь «зношує» суглоби ніг, міжхребцеві диски та хребці.
Що стосується нервової системи, то в результаті тієї ж гіпокінезії відбувається порушення функціонального зв’язку між нервовою та м’язовою системами, а згодом людина втрачає здатність контролювати власні емоційні прояви, мотиви, настрої. Він перестає цікавитися як оточуючим, і своїм особистим внутрішнім світом, втрачає здатність переживання позитивних емоцій, занурюючись у похмурий настрій і апатію, що тільки посилює деградацію, самотність і прискорює виникнення хвороб і старості.
Крім того, психофізіологічні порушення можуть виникати в результаті надвисокого темпу життя , шкідливих професійних умов праці , хронічного стресу , недотримання здорового режиму харчування , сну та відпочинку , а також наявності шкідливих звичок .
Слід пам’ятати, що стиль життя людини – це система засобів досягнення її життєвої мети. Тому легко уявити, якої мети досягає людина, яка мало рухається, їсть різний мотлох, щодня бездумно напивається алкоголю, не займається спортом, нервує та конфліктує з оточуючими тощо.
На відміну від описаного вище, здоровий спосіб життя характеризується впорядкованим розпорядком дня, дотриманням щоденної фізичної активності та особистої фізичної та емоційної гігієни, раціональним режимом праці, відпочинку, харчування та сну, відсутністю шкідливих звичок.
Серце, як головний м’яз тіла, знаходиться у прямій залежності від сили та розвитку всієї решти мускулатури. Тому регулярне фізичне навантаження не просто позбавляє людину втоми, але робить її більш спокійною, впевненою в собі, продуктивною в роботі, а також зміцнює організм.
– підвищує функціональні можливості серцево-судинної системи, упорядковуючи роботу серця як під час фізичної активності, так і у стані спокою;
– Розширює резервні можливості апарату кровообігу,
– благотворно діє центральну нервову систему;
– Підвищує стійкість ендокринної системи, впорядковує швидкість обміну речовин;
– гармонізує роботу травної, видільної, дихальної та інших систем;
активізує неспецифічні захисні сили організму (імунітет).
У хатха-йозі , як і в інших видах фізкультури, цілеспрямовано розвиваються та вдосконалюються певні індивідуально-психологічні якості (зокрема, саморегуляція, самоконтроль), вміння та навички, процеси (рухова пам’ять, мислення, уява, увага тощо) , властивості особистості (характер, воля, мотивація тощо).
Тілесно-орієнтована психотерапія , біосинтез, бодинамічний аналіз, біоенергетичний аналіз, біодинаміка, соматопсихологія, процесуальна психотерапія, ритморухова терапія, психофізична гімнастика — всі ці сучасні системи фізичного та психологічного оздоровлення беруть свої основи або тісно переплітаються з йогою.
Зробіть крок назустріч спокою та гармонії вже сьогодні! 🌿🧘♀️✨
+38 (097) 877 13 74
Telegram
А також додавайтеся в інстаграм:
З любов’ю та турботою про ваше благополуччя, тренер Ірина Ягубова.